Нижче наведені типові ситуації, які можуть бути або були у вашому житті. Також наведені чотири варіанти відповідей, відповідно а), б), в), г). Після кожного запитання, виберіть той варіант відповіді, який вам більше подобається або підходить до вашого розуміння ситуації та виховання. Якщо, часом у вас ще не має дитини такого віку, як зазначено у питанні, то виберіть ту відповідь, яка здається вам найбільш прийнятною, на вашу думку, у вашому розумінні.
1. Перед п'ятнадцятимісячною дитиною лежить шматочок торту, який вона бачить вперше в житті. Малюк дивиться, але їсти відмовляється. Ваша реакція наступна:
а) "шльопаєте" його і примушуєте їсти;
б) не звертаєте уваги на реакцію дитини і їсте самі;
в) "Не подобається - заберу їжу!";
д) "Може їжа тобі і не подобається, але ти скуштуй!", і без примусу пропонуєте скуштувати. У разі відмови не наполягаєте.
2. Син-дошкільник дивиться по телевізору улюблену програму, закінчується вона тоді, коли йому пора спати. Він умовляє потім почитати йому перед сном один розділ казки. Ваша реакція така:
а) "Навіть не проси! Пора спати!";
б) "Як скажеш, мій маленький...";
в) "Нехай сам приймає рішення!";
г) "Добре! Одну коротеньку історію - і спати." І ви обов'язково виконаєте обіцяне.
3. Донька-дошкільниця скаржиться, що треба виконувати домашнє завдання. "Навіщо мені робити цю дурницю? " - питає вона. Ваша реакція:
а) "Якщо вчителька сказала, то це потрібно";
б) "Піди запитай у тата (мами)";
в) "Як ти сама думаєш?" і залишаєте на її розсуд.
г) "Я розумію, що нудно, але потрібно", і допомагаєте своїми порадами.
4. 15-річний син приходить додому і говорить, що у приятеля буде вечірка: "Можна я піду? Будуть дівчата, а батьків не буде" Ви вирішуєте:
а) сина не відпускаєте: "Як він міг таке подумати?";
б) "Нехай іде - мені теж потрібно відпочити";
в) "Нехай сам приймає рішення";
г) поговорите із сином про негативні наслідки і дозволите лише за присутності дорослих на такому заході.
А - для батьків типовий авторитарний тип виховання. (низька здатність задовольняти потреби дітей і високий рівень вимог) Батьки цього типу дуже суворі. Вони вимогливі до своїх дітей, тримають їх під постійним контролем. Такі батьки в той же час не реагують на запити і потреби дітей. Менш сприйнятливі до потреб дітей. Вимагають послуху і карають часто дуже суворо. Не піклуються про те, щоб діти виросли незалежними і впевненими у собі людьми. Діти, на їхню думку, повинні беззаперечно виконувати вимоги батьків. Такі батьки дуже рідко (інколи взагалі ніколи) пояснюють своїм дітям, чому вони пред'являють такі вимоги до дітей. Власна влада для цих батьків - понад усе. Якщо дитина розбила дорогу вазу - її негайно карають (не переймаючись про випадковість того, що трапилось.)
Б - для батьків типовий індиферентний тип виховання. (низька здатність задовольняти потреби дитини і низький рівень вимог) Байдужість. Тип характеризується низьким рівнем вимогливості, але з іншого боку, відмічається слабкою реакцією на запити і потреби дитини, віддаючи перевагу іншим справам. Необхідність встановлювати правила і виховувати дитину - це для них марна витрата часу. Якщо хтось займається вихованням дітей, то це бабусі і дідусі. Діти, частіше за все, в таких сім'ях, виховуються в інтернаті, дитячому садку. Розбита ваза - привід покричати на дитину і цим обмежитися ( може і не бути реакції).
В - для батьків типовий дозволяючий тип виховання. (нерозбірливість у задоволенні потреб і невимогливість до дитини) Для батьків цього типу перш за все властиво задовольняти потреби, усі потреби дитини і бути невимогливими. Діти в таких сім'ях виростають, як без батьківського догляду. Батьки хочуть бути не батьками, а друзями. Мама і тато намагаються домовитися з дітьми, дозволяючи їм приймати участь у суперечках. Часто рішення залишаються за дітьми. Поведінка таких дітей практично нічим не обмежена. Вони роблять те, що їм хочеться. Розбита ваза може стати причиною хвилюватися за дитину, навіть якщо дитина розбила її навмисне.
Г-для батьків типовий авторитетний тип виховання. (на дітей покладаються надії; характеризується високим рівнем задоволення потреб дитини і високим рівнем вимог) Для дітей встановлені правила, рамки, границі. Батьки послідовні у контролі над дітьми і правильно розуміють, чого вимагають від дітей. Прагнуть пізнати потреби і запити дітей. Потреби дітей для батьків важливіші, ніж суворе дотримання правил. Коли бажання дитини порушують встановлені правила, тоді правила одержують верх над дитячими бажаннями. Обов'язковий контроль дітей з боку батьків. В обговоренні питань допускається обмін думками, проте останнє слово залишається за батьками. До різних дітей застосовується індивідуальний підхід. В дітях вітається незалежність, але в рамках, встановлених батьками. На прикладі розбитої вази: запитають у дітей, як це сталося. Продемонструють своє почуття з приводу розбитої вази і покарають винуватця, якщо розбита не навмисне - закличуть дитину бути більш охайною.
Кожному типу виховання притаманні небезпечні крайнощі:
Авторитарний - якщо батьки надзвичайно вимогливі до дитини і жорстко її контролюють, але не виявляють зацікавленості до її потреб, тоді може проявитися жорстке відношення до дитини. Індиферентний - (байдужий) - не ставлять вимоги і не контролюють дитину, не переймаються потребами дитини. Це загрожує самовідстороненню від виховання дітей, і , як наслідок розбещення дітей. Дозволяючий - діти розбещені, не контрольовані. Авторитетний - "оранжерейні умови". В сім'ях, з переважно авторитарним і дозвільним типами виховання, у дітей розвиваються серйозні психічні проблеми широкого спектру, психологічні відхилення. Авторитарний підхід у вихованні спричиняє до розвитку агресивності, несамостійності у хлопчиків, замкнутості, низької самооцінки, відсутності цілеспрямованості. Індиферентний тип. Діти відрізняються високим рівнем запитів, агресивністю, споживацькими бажаннями. Дозволяючий підхід призводить до формування ворожості, замкнутості і несамостійності. Особливо важко такі діти переживають нездійснення своїх планів.
Авторитетний тип. Діти виростають самостійними і суспільно відповідальними.
