Відчуття гумору у дітей
У дорослих і у дітей різне уявлення про смішне. Через що деколи і відбуваються непорозуміння. Ви звертали увагу, над чим зазвичай сміються діти, коли дивляться мультфільми? Персонаж мультика впав в калюжу, сів мимо стільця, врізався в ліхтарний стовп і розплющився в коржик. Дорослі морщаться в цих, по суті, малоприємних моментах, а деякі мами навіть докоряють своєму чаду в жорстокості. Але насправді це прояв не жорстокості, а нерозвиненості відчуття гумору: дітей смішить несподіванка ситуацій. Співчувати ж іншим вони ще не навчилися. Тому завдання дорослих — навчити дітей відмежовувати просто смішне від смішного з присмаком садизму.
По суті, ми, дорослі, сміємося над такими ж непорозуміннями, лише вони "вдягнулися" в складнішу форму. Наприклад, ситуація, коли герой, зайшовши помилково в чужу квартиру, укладається в чуже ліжко, де його згодом виявляє хазяйка (сюжет кінофільму «Іронія долі»), ось вже багато років підряд викликає сміх і у нас.
Відчуття гумору формується у дітей досить пізно. І його, як і багато що інше (наприклад, естетичний смак або письменність), потрібно розвивати. Ви, напевно, звертали увагу на те, що так звані «дитячі анекдоти» зазвичай здаються дорослими дурними. Або навпаки, наші жарти частенько викликають у дітей подив: це обумовлено і відмінностями життєвого досвіду, і віковими особливостями, від яких багато в чому залежать наше мислення і емоції. Частково тому батькам і дітям не дуже легко буває знайти загальний грунт для жартів. Пошукати необхідно, інакше спілкування перейде в нудні нотації, які швидко приїдаються і дитина звикатиме відгороджуватися від них в думках.
Дуже згубно позначається на дітях захоплення «чорним гумором». «Чорний» гумор — особливо санкціонований авторитетними дорослими: батьками і вчителями — розмиває кордони добра і зла. Сміх, як вже не раз говорилося, має властивість заглушати страх. Так, в якихось випадках це буває корисно. Але далеко не завжди. Якщо садизм, хуліганство, знущання перестають здаватися страшними і навіть набувають, завдяки сміху, ореол привабливості, можна з упевненістю сказати, що сміх послужить погану службу. А саме це відбувається, коли дитина насичується «чорним» гумором.
Деколи дорослі спілкуються з дитиною виключно в гумористичному, іронічному ключі. У такій сім'ї прийнято над всім жартувати. Так батьки переносять дорослий стиль спілкування на дитину, забувши про те, що іронія — це складно для розуміння дитини. І ось дитина, яка, природно, копіює поведінку батька і мати, з пелюшок звикає до того, що ні про що на світі не варто говорити серйозно. Але оскільки, тонка іронія майже нікому з дітей недоступна просто через їх вік, то вона породжує у них демонстративність, іронічність, а деколи і відверте шалапутство.
«Достукатися» до вічно іронізуючої людини буває надзвичайно важко, бо доводиться ламати стереотипи, засвоєні мало не з пелюшок і тому, що дуже міцно засвоїлися в підсвідомість. Така дитина відгороджується від переживань — як від чужих, так і від своїх. Замкнуті усередині емоції починають вирувати. А оскільки вони як слід не осмислені, не отрефлексировані, в душі поселяється хаос дитина перестає розуміти сама себе.
Батькам необхідно будити в дітях відчуття гумору, але дозовано.
